Жінка з коротким сивим волоссям у темно-синій медичній уніформі показує нам підземну кімнату з бежевими стінами. Вони вкриті паралелями труб і дротами, під’єднаними до невеликої настінної лампи. Вона дає не дуже яскраве світло, але воно є. Тут також є кушетка для огляду, медичне обладнання та ліки. За потреби у цій кімнаті можна надавати медичну допомогу і навіть приймати пологи.

Тут пацієнтки народжували, поки місто було окуповане російськими військами з лютого по березень 2022 року, розповідає Анна Свєсова. Вона працює директоркою державної лікарні у Тростянці Сумської області, що на північному сході України, недалеко від російського кордону. Коли війна в Україні загострилася, місто було окуповане одним із перших.

Анна проводить екскурсію підземним лабіринтом, частиною якого є ця кімната: майже два місяці більшість відділень лікарні перебували в цих катакомбах. Тоді будівля була сильно пошкоджена. «Там були дірки від пострілів, які прошивали всю будівлю. Крізь них можна було бачити небо.- Розповідає директорка лікарні, додаючи:- Було дуже важко. Але ми вижили».  
Після повернення Тростянця під контроль України «Лікарі без кордонів» у 2023 році допомогли відремонтувати будівлю лікарні. Однак цієї весни обстріли Сумської області значно посилилися, і будівля знову постраждала від ракетного удару, що стався неподалік. У медичному закладі вибило 184 вікна, але всі сім відділень відновили цілодобову роботу вже через чотири дні після обстрілу.

Постійні обстріли прифронтових територій на сході, півдні та північному сході України, де працюють державні лікарі, і величезне горе, яким діляться пацієнти, позначаються на ментальному здоров'ї медиків. Також впливають на їхній психологічний стан особисті проблеми і турботи. Проєкт ментального здоров'я «Лікарів без кордонів» допоміг персоналу Тростянецької лікарні впоратися з жахами війни: психологи проводили заняття не тільки для пацієнтів, а й для лікарів Міністерства охорони здоров'я. Такі заходи проводяться і в інших регіонах України, наближених до лінії фронту, наприклад, у Донецькій та Харківській областях. Тут державні лікарі постійно працюють в екстрених умовах, зокрема, коли в медичні заклади масово доставляють постраждалих після ракетних обстрілів.

«На першому етапі війни державні лікарі та психологи працювали на виснаження. Ніхто не думав про себе і своє психічне здоров'я, тому люди були виснажені і вигоріли. Саме тому «Лікарі без кордонів» запустили проєкт з надання психологічної підтримки медичному персоналу - щоб ґарантувати догляд за хворими в лікарнях, які ми підтримуємо», - розповідає Аліса Кушнірова, менеджерка команди психологів «Лікарів без кордонів», що працює в Херсонській, Миколаївській та Кіровоградській областях.  

Для лікарів психологи MSF провели серію групових та індивідуальних занять, щоб допомогти їм виробити механізми відновлення і відпочинку, пропрацювати особисті проблеми і, головне, навчитися не придушувати свої емоції. А оскільки під час війни лікарі працюють з людьми, які пережили окупацію, переміщення, поранення, насильство, втрату дому і близьких, зокрема в результаті ракетних обстрілів, таких емоцій накопичується в надлишку.  

«Психіка як губка: вона вбирає в себе всю інформацію від пацієнтів, але самостійно переробити і відфільтрувати її не може, тому якщо хочеться плакати і кричати, то треба це робити. Це може сприйматися як слабкість, але вміння розпізнавати і відпускати такі емоції - це велика сила», - каже Аліса Кушнірова.

По всій Україні психологи «Лікарів без кордонів» надають психологічну підтримку з урахуванням потреб пацієнтів. Тільки у 2022 і 2023 роках ми надали 26 324 індивідуальні консультації з питань психічного здоров'я. Частину з них проводили в мобільних клініках, які надають медичну та психологічну допомогу людям на територіях, відвойованих українською армією, і в невеликих селах, наближених до зони бойових дій, у Херсонській, Донецькій, Миколаївській та Харківській областях.  

На цих територіях часто відсутні медичні заклади, оскільки вони були зруйновані, а медичний персонал відсутній. Особливо страждають люди похилого віку в цих регіонах, оскільки часто вони не можуть покинути ці райони через проблеми з мобільністю. Постійне занепокоєння може призвести до загострення проблем зі здоров'ям. Проте іноді люди не ставлять ментальне здоров'я у пріоритет, поки їхні базові потреби в чистій воді, їжі, медичному обслуговуванні та комунальних послугах не задоволені.

У мобільних клініках психологи «Лікарів без кордонів» часто пояснюють пацієнтам важливість психічного здоров'я і його вплив на якість життя. Вони радять пацієнтам, як поліпшити якість сну, впоратися з тривогою і напругою, а також проводять психоосвітні тренінги для громад про те, як боротися зі стресом. У багатьох випадках базові вправи, рекомендовані фахівцями під час групових та індивідуальних сесій, допомагають стабілізувати емоційний стан пацієнтів, запобігти захворюванням і ментальним розладам.

Але бувають і складніші випадки, які вимагають тривалої роботи. Наприклад, психологи «Лікарів без кордонів» надавали психологічну допомогу постраждалим від ракетного обстрілу у кафе в селі Гроза Харківської області на сході України на початку жовтня 2023 року. У цьому селі проживало 330 мешканців, кожна із цих 15 сімей  втратила близьких - за даними  української влади та ООНhttps://ukraine.un.org/en/251228-un-report-links-russia-deadly-attack-ukrainian-village.

«Після того, як поранених у цій атаці доставили до лікарні, з ними працювали наші психологи. Було шестеро людей з серйозними пораненнями: деякі з них  - з травмами голови, у них була порушена мозкова діяльністьсть та мовлення. Всі вони втратили свої сім'ї. Хтось одного, хтось двох, хтось до 15 родичів», - розповідає Вікторія Лепеха, менеджерка команд психологів «Лікарів без кордонів». «Це була кропітка психологічна робота з людьми, які переживають гостре горе. Всі вони потребують підтримки: щоб їх вислухали, поспівчували, потримали за руку, навіть поплакали разом із ними. Також є робота з почуттям провини тих, хто пережив трагедію. Це пошук опори - як жити далі й на що тепер спиратися».

Довготривала підтримка має вирішальне значення для успішного одужання пацієнтів, які переживають горе і втрату. Наприклад, на запит у Харківській області «Лікарі без кордонів» організовували групові консультації для жінок, які втратили своїх чоловіків і синів на фронті. Ця група з семи жінок зустрічалася щонайменше десять разів із серпня 2023 року, щоб обговорити свій досвід і біль, а також поділитися думками про війну.

Одна з них - Наталя Рухова, їй - 56 років, родом з Первомайського. Вона втратила на війні сина. Ділячись своїми почуттями під час сесії, вона починає плакати. "Ніхто не знає, коли [війна] закінчиться і скільки нам доведеться чекати. Я боюся, що коли вона закінчиться, ситуація буде жахливою і психологічний стан молодих і старих буде жахливим. Люди багато втратили і тепер не мають нічого. Я не знаю, як ми зможемо це витримати".

За відсутності стратегічного підходу до охорони ментального здоров'я в Україні ці страхи нездатності впоратися з наслідками війни можуть стати важким тягарем для людей, кажуть психологи «Лікарів без кордонів». Нестабільний психічний стан не лише спричиняє емоційний біль, але й впливає на фізичне здоров'я в будь-якому віці. Люди похилого віку частіше стикаються з безсонням і серцево-судинними захворюваннями, тоді як люди середнього і молодого віку - з головними болями, гормональними проблемами і перебоями в менструальному циклі. Війна негативно впливає на когнітивні здібності дітей: затримка розвитку, проблеми з мовленням, нічні кошмари та енурез стають поширеними явищами. Інколи у пацієнтів розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), а у деяких навіть виникають суїцидальні думки.

Зараз постраждалі від бойових дій звертаються по психологічну допомогу набагато більш охоче, ніж на початку війни у 2014 році. До повномасштабного вторгнення консультації з психологом не були чимось звичним або доступним для багатьох людей в Україні. За останні два роки «Лікарі без кордонів» пояснювали важливість звернень до психолога і робили ці послуги більш доступними, зокрема для дітей, підлітків, їхніх батьків і літніх людей, які часто вперше потрапляли на консультацію.
Завдяки адвокаційній роботі міжнародних, місцевих та урядових організацій ставлення до ментального здоров'я в Україні змінюється. Зменшується стигматизація, все більше людей готові ділитися своїм досвідом та емоціями, знімати напругу.
«Є розуміння, що це потрібно і це допомагає», - каже психолог Інна Сузова.